Сьогодні я мав виступати в Лісабоні / Today I Was Supposed to Perform in Lisbon (IRREVERENTE 2026)

 

Сьогодні, 24 липня 2026 року, о 19:15, я мав виходити на сцену міжнародного фестивалю IRREVERENTE 2026 у Португалії.

НОТА / NOTE

Щодо непорозумінь між державним апаратом та культурною місією / On the Misunderstandings Between the State Apparatus and the Cultural Mission

Сьогодні, 24 липня 2026 року, о 19:15, етикет та професійний обов’язок вимагали моєї присутності на сцені міжнародного фестивалю IRREVERENTE 2026 у Лісабоні. Today, July 24, 2026, at 7:15 PM, etiquette and professional duty demanded my presence on the stage of the IRREVERENTE 2026 international festival in Lisbon.

Натомість долі та урядовим канцеляріям було завгодно, аби я залишався у  резиденції, розмірковуючи над тим, як елегантно пояснити європейським колегам прикрощі, завдані їм невдалим бюрократичним ретельностям. Instead, fate and government chanceries saw fit that I remain at home, pondering how to elegantly explain to European colleagues the inconvenience caused to them by unfortunate bureaucratic zeal.

Про втрачені можливості / On the Missed Opportunity

Фестиваль IRREVERENTE, організований під егідою EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL, з 22 по 26 липня зібрав у столиці Португалії представників понад 14 держав. The IRREVERENTE festival, organized under the auspices of EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL, brought together representatives from over 14 nations in the capital of Portugal from July 22 to 26.

Це зібрання митців — театру, танцю та музики — покликане слугувати високій меті: руйнуванню упереджень та розбудові тонкого міжнародного діалогу. This gathering of artists—spanning theatre, dance, and music—was meant to serve a noble purpose: breaking down prejudices and fostering subtle international dialogue.

Мені було надано честь одержати офіційне запрошення для проведення майстер-класу у бібліотеці Alcântara та виступу із 30-хвилинним перформансом у стінах Академії Santo Amaro. I was honored to receive an official invitation to conduct a workshop at the Alcântara Library and deliver a 30-minute performance within the walls of the Santo Amaro Academy.

Цей захід є цілком незалежним і позбавленим державних субсидій, а організатори завчасно зауважили, що логістичні витрати покладаються на самого артиста. This event is entirely independent and devoid of public subsidies, and the organizers made it clear in advance that logistical expenses were the responsibility of the artist.

Я був цілком готовий взяти ці видатки на себе — без найменшого зазіхання на державну скарбницю. I was fully prepared to assume these expenses myself—without making the slightest demand on the public treasury.

Саме так, власними зусиллями та коштом, я брав участь у міжнародній дипломатії мистецтва, починаючи з 2001 року. It is precisely in this manner, through my own efforts and at my own expense, that I have engaged in the international diplomacy of art since 2001.

Про манери чиновництва / On the Manners of Bureaucracy

Проте посадові особи, схоже, керуються власною особливою логікою. However, officials, it seems, are guided by a logic entirely their own.

Міністерство культури, покликаючись на певні неписані директиви Кабінету Міністрів, вважало за потрібне відмовити мені у правовому дозволі на виїзд. The Ministry of Culture, citing certain unwritten directives from the Cabinet of Ministers, deemed it necessary to deny me legal permission to depart.

Я не просив золота з державної казни. I did not ask for gold from the state treasury.

Я не вимагав особливих привілеїв чи протекцій. I did not demand special privileges or protections.

Моє прохання було значно скромнішим і, здавалося б, природним: не заважати мені виконувати мій обов’язок та гідно представляти свою країну у колі міжнародної спільноти. My request was far more modest and, one would think, natural: simply not to hinder me from performing my duty and fittingly representing my country among the international community.

Діагноз системі: «Засліпленість під виглядом порядку» / A Diagnosis: "Blindness Disguised as Order"

Коли високі чиновники виголошують пишні промови про «важливість культурної дипломатії» та «м’яку силу», але водночас роблять усе можливе для її знецінення, вони припустилися не просто помилки. When high officials deliver grand speeches on the "importance of cultural diplomacy" and "soft power," yet simultaneously do everything possible to undermine it, they commit more than just an error.

За влучним висловом моєї епохи: це гірше, ніж злочин, — це дурість. To quote a well-known maxim of my era: it is worse than a crime—it is a blunder.

У сухому залишку ми маємо три сумні наслідки: In the final analysis, we are left with three unfortunate consequences:

1. Втрата довіри / Destroyed Trust: Як пояснити освіченому європейському товариству, чому запрошений митець не з’явився? How does one explain to an educated European society why an invited artist failed to appear? Що долю міжнародної репрезентації вирішують дрібні бюрократи, навіть коли держава не витрачає на це жодної монети? That the fate of international representation is decided by petty bureaucrats, even when the state spends not a single coin on it?

2. Ізоляція / Isolation: Доки дипломати та митці з 14 країн закладають підвалини нових спільних проєктів у Лісабоні, крісло України в цій вітальні залишається порожнім. While diplomats and artists from 14 countries lay the foundations for new joint projects in Lisbon, Ukraine's seat in this salon remains vacant.

3. Конфуз / Embarrassment: Мені невимовно прикро перед організаторами з EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL, які надали сцену, технічні засоби та свій теплий прийом, а натомість зіштовхнулися з глухим кутом адміністративного глупства. I feel deeply embarrassed before the organizers at EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL, who provided stages, technical equipment, and their warm hospitality, only to be met with a dead end of administrative folly.

З 2001 року ми будували ці культурні мости самостійно, не обтяжуючи уряд. Since 2001, we have built these cultural bridges independently, without burdening the government.

Нині ж цей уряд із дивовижною легковажністю ці мости підриває. Now, however, this government blows those bridges up with astonishing levity.

Подвійні стандарти та подібне «сприяння» культурі не мають нічого спільного ані з безпекою, ані з державним інтересом. Double standards and such fake "support" for culture have nothing to do with either security or national interest.

Це чистісінька провінційна короткозорість та шкідництво, . It is pure provincial shortsightedness and sabotage, dressed in the uniform of the executive power.