Сьогодні, 24 липня 2026 року, о 19:15, я мав виходити на сцену міжнародного фестивалю IRREVERENTE 2026 у Португалії.
Сьогодні, 24 липня 2026 року, о 19:15, я мав виходити на сцену міжнародного фестивалю IRREVERENTE 2026 у Португалії.
Замість цього я сиджу вдома й намагаюся знайти адекватні слова, щоб пояснити організаторам, чому Україна не представлена на цій події.
Today, July 24, 2026, at 7:15 PM, I was scheduled to take the stage at the IRREVERENTE 2026 international festival in Portugal. Instead, I am sitting at home, trying to find reasonable words to explain to the organizers why Ukraine is not represented at this event.
Про фестиваль, який ми втратили / The Festival We Missed
IRREVERENTE — це Лісабонський міжнародний фестиваль імпровізації, який організовує асоціація EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL. Цього року з 22 по 26 липня він зібрав митців із понад 14 країн світу — театр, танець, музику, перформанс. Це простір свободи, де руйнуються упередження та будується міжнародний діалог.
Мене запросили провести майстер-клас у бібліотеці Alcântara та виступити з 30-хвилинним перформансом на сцені Академії Santo Amaro. Це повністю незалежний фестиваль, який не фінансується державними фондами. Організатори відкрито зазначили, що я маю покрити свої витрати на дорогу та проживання самостійно.
І я був готовий це зробити! Власним коштом. Без жодної копійки з бюджету України. Як робив це регулярно, починаючи ще з 2001 року.
IRREVERENTE is the Lisbon International Improvisation Festival, organized by EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL. Running from July 22 to 26, it gathered artists from Theatre, Dance, Music, and Performance across more than 14 countries. It is a space of freedom where prejudices are broken down and international dialogue is built.
I was officially invited to lead a workshop at the Alcântara Library and deliver a 30-minute performance at the Santo Amaro Academy. The festival is completely independent and receives no public or private funding; organizers made it clear that travel and accommodation expenses were the artist's responsibility.
And I was fully prepared for that. At my own expense. Without asking for a single penny from the Ukrainian state budget. Just as I have been doing continuously since 2001.
«Паперова сокира» Кабміну та Мінкульту / The Bureaucracy Strike
Але у нашої чиновницької системи інші пріоритети. Міністерство культури — посилаючись на внутрішні вказівки Кабінету Міністрів — просто не погодило мені виїзд.
Ні, я не просив грошей.
Ні, я не просив державних пільг.
Я просто просив не заважати мені робити свою роботу і представляти Україну поруч із митцями з усього світу.
However, our bureaucratic system has other priorities. The Ministry of Culture — citing unwritten directives from the Cabinet of Ministers — simply refused to approve my travel permit.
No, I did not ask for state funding.
No, I did not ask for special privileges.
I simply asked them not to block me from doing my job and representing Ukraine alongside artists from around the globe.
Резюме української системи: «Бюрократичний саботаж» / A Diagnosis of the System: "Bureaucratic Sabotage"
Поки чиновники з високих трибун розказують про «важливість культурної дипломатії» та «м'яку силу України у світі», на практиці вони роблять усе, щоб ця сила зникла.
Що ми маємо в сухому залишку?
Знищення довіри / Destroyed Trust: Як пояснювати західним партнерам, чому запрошений митець не приїхав? Що у нас чиновники вирішують, кому їхати, а кому ні — навіть якщо людина платится за все сама? (How do I explain to Western colleagues why an invited artist couldn't make it? That local bureaucrats decide who gets to represent the country, even when funded independently?)
Ізоляція / Isolation: Поки представники 14 країн зараз будують спільні проекти у Лісабоні, українське місце на цій карті порожнє. (While artists from 14 countries are networking and creating joint projects in Lisbon right now, Ukraine’s spot remains vacant.)
Сором / Embarrassment: Мені просто соромно перед організаторами з EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL, які надали майданчики та технічну підтримку — і отримали відмову через бюрократичний глухий кут. (I am deeply ashamed in front of the team at EMBUSCADA ASSOCIAÇÃO CULTURAL, who provided stages, technical support, and warmth — only to get hit with a bureaucratic dead end.)
З 2001 року ми будували ці мости самі, без допомоги держави. А зараз держава вирішила ці мости підривати.
Пішли вони к чортовій матері з таким подвійним стандартом і «сприянням» культурі. Це не контроль і не безпека. Це звичайне шкідництво.
Since 2001, we built these international bridges ourselves, without state help. Now, the state has decided to blow those bridges up.
To hell with this double standard and their fake "support" for culture. This isn't security or regulation. It is pure, unadulterated sabotage.
Comments
Post a Comment
Залиште коментар