Український еталон: «Чорнії брови, карії очі» в антропології та політології/Ukrainian standard: "Black eyebrows, brown eyes" in anthropology and political science/

 

У сучасній європейській науці будь-які спроби ієрархізації чи категоризації людей за біологічними ознаками вважаються маргінальними. Після Другої світової війни європейський континент остаточно відмовився від расових теорій, визнавши їх дискредитованими та небезпечними. Спільні цінності ЄС базуються на концепті рівності та інклюзивності, де фенотипові відмінності є лише проявом природного біорізноманіття.

Проте на пострадянському просторі соціокультурні та політичні процеси розгорталися за абсолютно іншою траєкторією, залишивши глибокий слід у формі побутової ксенофобії та специфічного «дрес-коду» владної вертикалі.

1. Етнографічний контекст: Південноєвропейський вектор українського фольклору

Народнопоетичний образ «чорних брів та карих очей» — це не просто романтизована метафора, а фіксація панівного естетичного ідеалу, що формувався століттями.

Антропологічно український ареал перебуває на перетині кількох фенотипових зон. динара-альпійські та альпо-карпатські групи, характерні для значної частини населення України, мають спільні антропологічні риси з народами Південної та Західної Європи — італійцями, іспанцями, португальцями та жителями півдня Франції. 

Контрастність зовнішності (темна пігментація волосся та очей у поєднанні з виразними рисами обличчя) історично сприймалася в українському фольклорному дискурсі як маркер здоров'я, краси та житєвості.

2. Афганський синдром та травматичний деструктив СРСР

У другій половині XX століття радянська система зіткнулася з глибокою соціокультурною та військовою кризою. Війна в Афганістані (1979–1989) стала каталізатором трансформації побутового расизму в системне явище:

• Воєнна невротизація: Травматичний досвід поразки та зіткнення з інородним середовищем сформував у радянському військово-політичному апараті упередження проти носіїв брюнетистих чорних та східних фенотипів.

• Субкультура насильства: У силових структурах (зокрема силовому блоці ) сформувалася практика побутової агресії проти виділених візуально «інших» — явище, яке яскраво демонстрували щорічні події 2 серпня на теренах всього СРСР.

• Кавказький фактор: Військові конфлікти 1990-х років на Кавказі лише закріпили в російському суспільстві образ «ворога» людей з темною пігментацією.

3. «Візуальний стандарт» пострадянської вертикалі

Внаслідок цих трансформацій у пострадянських словянских країнах та суміжних авторитарних режимах сформувалася специфічна антропологічна та естетична селекція еліт.

Соціологічний спостереження: На відміну від демократичних суспільств, де представництво орієнтується на різноманіття, авторитарні вертикалі прагнуть до візуальної уніфікації.

• Фенотип безликості: Владний «іконостас» новітньої вертикалі словянских пострадянських країн сформовано переважно з осіб із непримітною, деіндивідуалізованою зовністістю (рудий, лисий або невизначений фенотип).

• Лояльність  через візуальний контраст: Показовим є призначення на чолі підкорених регіонів осіб, чий фенотип вибивається з місцевого етнічного загалу (наприклад, призначення рудого президента в Чечні), що виконує функцію додаткового маркування політичного контролю.

Висновки: Від імперських стереотипів до відновлення власної естетики

Сформований наприкінці 1990-х під впливом Афганського синдрому та Кавказьких війн «примітивний дрес-код» пострадянських еліт виявляє абсолютну несумісність із європейським вибором України та її глибинними традиціями.

У контексті остаточного розриву з колоніальним минулим логічним постає питання: чому б Україні не сформувати свій власний, альтернативний «дрес-код» еліт та суспільного репрезентування?

• Естетична деколонізація: Замість копіювання чужих викривлених образів чи підсвідомого підлаштування під імперські фобії, Україна має потенціал утвердити власний візуальний стандарт. Повернення до традиційного етнічного еталону — «чорнії брови, карії очі» — це не просто віднина фольклору, а символ життя, впевненості та самодостатності.

• Свобода проти уніфікації: На відміну від авторитарної сірості та безликості, український традиційний фенотип символізує яскравість, контрастність та виразність. Створення власного культурно-естетичного дискурсу дозволить остаточно витіснити залишки імперських радянських стереотипів з медіапростору, політики та повсякденного життя.

Переосмислення власної естетичної спадщини є важливим кроком культурного самоствердження. Повернення до природного сприйняття українського етнічного фенотипу — це не лише відновлення історичної справедливості, а й демонстрація того, що Україна диктує власні смисли, символи та стандарти краси на шляху до європейського простору.

📣 Флешмоб національної єдності: Поверни своє майбутнє!

Повернення до власних витоків — це не лише про зовнішність, а й про ідентичність, яку намагалися зросійщити протягом століть. Наші прізвища та імена тривалий час під загальним стандартизаційним пресом перекручувалися на радянський чи імперський лад.

Запрошуємо долучитися до всеукраїнського флешмобу єдності та самоідентифікації:

1. Відновлюй автентичність: Перевірте історію свого роду та джерела походження власного прізвища.

2. Повертай українську форму: Змініть русифіковані чи викривлені закінчення та форми імен у соцмережах та публічному просторі на історично правильні українські або європейскі.

3. Ділись історією: Опублікуйте допис про коріння вашої родини з хештегами #ЧорніБровиКаріОчі, #ПоверниСвоєПрізвище та #УкраїнськийСтандарт.

"Black Brows, Hazel Eyes" Through the Lens of Anthropology and Political Science

In modern European academia, any attempts to hierarchize or categorize people based on biological traits are considered marginal. Following World War II, the European continent definitively rejected racial theories, recognizing them as discredited and dangerous. The shared values of the EU are grounded in the concepts of equality and inclusiveness, where phenotypic differences are viewed merely as manifestations of natural biodiversity.

However, across the post-Soviet space, sociocultural and political processes unfolded along a drastically different trajectory, leaving a deep mark in the form of everyday xenophobia and a specific "dress code" within the vertical of power.

1. Ethnographic Context: The Southern European Vector of Ukrainian Folklore

The folk-poetic image of "black brows and hazel eyes" (chorniyi brovy, karyi ochy) is not merely a romanticized metaphor, but a record of a dominant aesthetic ideal shaped over centuries.

Anthropologically, the Ukrainian region lies at the intersection of several phenotypic zones. The Dinaric-Alpine and Alpo-Carpathian groups, characteristic of a significant portion of Ukraine's population, share anthropological traits with the peoples of Southern and Western Europe—Italians, Spaniards, Portuguese, and inhabitants of southern France.

The contrast in appearance (dark hair and eye pigmentation combined with expressive facial features) was historically perceived in Ukrainian folkloric discourse as a marker of health, beauty, and vitality.

2. The Afghan Syndrome and the Traumatic Destructiveness of the USSR

In the second half of the 20th century, the Soviet system faced a profound sociocultural and military crisis. The Soviet–Afghan War (1979–1989) acted as a catalyst for the transformation of everyday racism into a systemic phenomenon:

• Military Neurotization: The traumatic experience of defeat and exposure to an alien environment fostered prejudices within the Soviet military-political apparatus against individuals carrying dark-haired/brunette and Eastern phenotypes.

• Subculture of Violence: A practice of everyday aggression against visually distinct "others" emerged within law enforcement and security agencies (siloviki). This phenomenon was vividly displayed during the annual August 2nd events (Paratroopers' Day) across the entire USSR.

• The Caucasian Factor: The military conflicts of the 1990s in the Caucasus only reinforced the image of people with dark pigmentation as "the enemy" within Russian society.

3. The "Visual Standard" of the Post-Soviet Power Vertical

As a result of these transformations, a specific anthropological and aesthetic selection of elites formed within post-Soviet Slavic countries and adjacent authoritarian regimes.

• Sociological Observation: Unlike democratic societies, where political representation aims for diversity, authoritarian verticals strive for visual unification.

• The Phenotype of Nondescriptness: The governing "iconostasis" of the modern vertical in post-Soviet Slavic countries is predominantly composed of individuals with inconspicuous, de-individualized appearances (red-haired, bald, or non-descript phenotypes).

• Loyalty Through Visual Contrast: A striking example is the appointment of individuals whose phenotype starkly contrasts with the local ethnic population to lead subjugated regions (e.g., appointing a red-haired president in Chechnya), serving as an additional marker of political control.

Conclusions: From Imperial Stereotypes to the Restoration of Native Aesthetics

Shaped in the late 1990s under the influence of the Afghan Syndrome and the Caucasian Wars, the "primitive dress code" of post-Soviet elites reveals an absolute incompatibility with Ukraine’s European choice and its deep-seated traditions.

In the context of a definitive break with the colonial past, a logical question arises: Why shouldn't Ukraine form its own alternative "dress code" for its elites and public representation?

• Aesthetic Decolonization: Instead of copying foreign, distorted images or subconsciously adapting to imperial phobias, Ukraine has the potential to establish its own visual standard. Returning to the traditional ethnic benchmark—"black brows, hazel eyes"—is not merely a nod to folklore, but a symbol of life, confidence, and self-sufficiency.

• Freedom vs. Unification: Unlike authoritarian grayness and nondescriptness, the traditional Ukrainian phenotype symbolizes vibrancy, contrast, and expressiveness. Creating an authentic cultural and aesthetic discourse will allow Ukraine to permanently displace the remnants of imperial Soviet stereotypes from the media space, politics, and everyday life.

Re-evaluating one's own aesthetic heritage is a crucial step toward cultural self-assertion. Reclaiming a natural perception of the Ukrainian ethnic phenotype is not only the restoration of historical justice, but also a demonstration that Ukraine dictates its own meanings, symbols, and standards of beauty on its path toward the European space.

📣 National Unity Flashmob: Reclaim Your Future!

Returning to one's roots is not just about appearance; it is about an identity that experienced attempts at Russification over centuries. For a long time, under general pressures of standardization, our surnames and given names were distorted to fit Soviet or imperial conventions.

We invite you to join the all-Ukrainian flashmob for unity and self-identification:

1. Restore Authenticity: Research your family history and the origins of your surname.

2. Reclaim the Ukrainian Form: Change Russified or distorted endings and name formats on social media and in public spaces to historically accurate Ukrainian or European ones.

3. Share Your Story: Publish a post about your family roots using the hashtags #ChorniBrovyKariOchy, #ReclaimYourSurname, and #UkrainianStandard.