Шлюб у «Дії»: колосальна афера віку чи цифровізація людських доль? Мої роздуми
Сьогодні, 19 липня, я сів за стіл із чітким наміром написати рецензію на те, що зараз відбувається навколо нас. Зокрема — про послугу «Шлюб у Дії» у світі війни. І що більше я занурююся в цю тему, то чіткіше розумію: на мою думку, ми стоїмо на порозі колосальної афери віку, яка пахне відвертим рейдерством і грубим порушенням прав людей, особливо чоловіків.
Давайте подивимося правді в очі і розберемо сценарій, від якого стає моторошно, але який став абсолютно реальним у наших сьогоденних реаліях.
Гостросюжетний трилер, що став реальністю
Тепер, завдяки війні та «цифровізації», людину можна не просто ліквідувати з метою заволодіння майном. Схема виглядає набагато витонченіше та цинічніше:
Зранку чоловіка призивають до армії.
У полудень його одружують — добровільно-примусово, прямо через екран смартфона.
Увечері людина гине на фронті чи в тилу, і її ховають.
Наступного дня шокованих родичів просто ставлять перед фактом: у покійного з'явилася нова, нікому не відома дружина.
Ця «дружина» з'являється так само раптово, як і зникне після виконання завдання. Давайте називати речі своїми іменами: доля таких підсадних дружин дуже схожа на долю жінок-терористок, яких цинічно використовують ляльководи, а потім просто знищують як непотрібних свідків.
А виплата за загиблого військовослужбовця у розмірі 15 мільйонів гривень говорить сама за себе. Це колосальні гроші. І це — просто неймовірне, страшне поле для фінансових маневрів.
Навіщо вигадали РАЦСи і чому світ «не поспішає»?
Одруження — це добровільний союз двох людей. Це виключно особиста дія кожного. Витратити один день чи три дні на те, щоб подати заяву, прийти особисто, познайомити найближче коло облич із новою сім'єю — це не проблема. Це нормальна, ба більше, приємна життєва процедура. Саме для цього людство й придумало РАЦСи — як правовий та соціальний запобіжник від імпульсивних рішень, тиску та махінацій.
Мені заперечать: «Це прогрес! Ніде у світі такого немає, бо ми перші!»
Але давайте подумаємо: ніде у світі такого немає не тому, що люди там тупі. А тому, що там розуміють ціну безпеки та людських прав. Західні системи не відмовляються від особистої присутності не через відсталість, а тому, що телефон у кишені — це не гарантія свободи волі.
Висновок та офіційна заява
Все це пахне масштабною аферою та банальним рейдерством людських доль під соусом «цифрового прогресу». Шлюб не має бути функцією в телефоні, яку можна випадково або під примусом активувати між обідом та шикуванням. Безпека громадянина та його право на захист мають бути вищими за будь-які мобільні застосунки.
І наостанок, щоб уникнути будь-яких спекуляцій у майбутньому: Я особисто не збираюся одружуватися. Крапка.
Якщо в моїх документах або в реєстрах раптом з'явиться інформація, що в мене є дружина — заочно повідомляю всіх: ця людина є аферисткою, а сам «шлюб» є результатом шахрайства.
Якщо ви думаєте, що подібні кримінальні схеми на крові — це лише моя бурхлива фантазія, то подивіться на реальні новини. Нещодавно країну шокував дикий випадок у Дніпрі. Там правоохоронці викрили банду мародерів, які залучили до своєї схеми працівника бюро судово-медичної експертизи. Прямо на території моргу вони обкрадали тіла загиблих українських військових — витягували їхні мобільні телефони та SIM-картки. За допомогою IT-фахівця вони зламували онлайн-банкінги полеглих героїв, знімали їхні гроші та навіть оформлювали на них кредити, привласнивши загалом понад 1,5 мільйона гривень. Докладніше про цей жах можна почитати у офіційному розслідуванні на
Якщо зловмисники здатні спокійно оббирати мертвих воїнів прямо в морзі за допомогою звичайного смартфона, то уявіть, яке поле для маневрів їм відкриває легальний «шлюб за хвилину» в телефоні ще живої, але безпорадної або заляканої людини!
Це мої роздуми станом на сьогодні, 19 липня. А що думаєте ви? Чи не здається вам, що ми надто легко віддаємо свій правовий захист в руки електронних алгоритмів? Пишіть у коментарях, давайте дискутувати.

Comments
Post a Comment
Залиште коментар