Запорізько-всеукраїнський синдром здирництва та хабарництва: коли «Запорізький марш» звучить як фальшивий акомпанемент?The Zaporizhzhia–All-Ukrainian Syndrome of Extortion and Bribery: When the "Zaporozhian March" Sounds Like a False Accompaniment?

 

Запорізько-всеукраїнський синдром здирництва та хабарництва: коли «Запорізький марш» звучить як фальшивий акомпанемент

Коли у вищих кабінетах розмірковують про «демократію» та «верховенство права», реальний стан справ у регіонах оголює зовсім іншу картину. На прикладі Запоріжжя та Дніпра чітко видно, як державна система перетворилася на замкнене коло свавілля, де законні права громадян розбиваються об бюрократичний саботаж.

Медичний саботаж: коли закон працює лише за хабарі

Маючи законне право на відстрочку для догляду за двома батьками похилого віку, наприкінці 2025 року я отримав відповідне направлення з військової частини їти оформлювати догляд. Здавалося б, процедура прозора та зрозуміла, але на практиці все впирається в людський фактор і системний опір.

Усі медичні документи від профільних фахівців були передані сімейному лікарю (Бекеньова Катерина). Проте далі події розгорталися за вкрай дивним сценарієм:

• Нехтування обов'язками: На виклику додому до літньої людини лікар навіть не виміряла тиск і взагалі не використала фонендоскоп. Склалося чітке враження, що людина приїхала з заздалегідь отриманою вказівкою — ігнорувати стан пацієнта.

• Бюрократичний тиск: Лише після тривалих і емоційних розмов документи з великими труднощами вдалося направити далі.

• «Сліпота» комісій: Профільні структури та МОЗ просто «не помітили» літню людину з обмеженими можливостями.

Логіка такої системи стає очевидною, якщо подивитися на гучні корупційні скандали по всій країні. Навіщо за законом оформлювати інвалідність або догляд тим, хто має на це повне право, якщо це можна продати? Поки звичайні люди оббивають пороги, спальні окремих посадовців у Харкові та інших містах виявляються заваленими мільйонами доларів за продані довідки (посилання на джерело про обшуки у Харкові).

Узурпація та ручне керування у Запоріжжі

Ситуація в системі охорони здоров'я — це лише наслідок загальної кризи місцевого самоврядування. Запоріжжя, місто-майже-мільйонник, з 2019 року не проводило виборів міського голови та функціонує в режимі «ручного керування».

Це прямо перекреслює базові норми Конституції України:

• Відсутність виборів з 2019 року: Місто роками живе без обраного очільника громади — управління перебуває у руках тимчасових виконувачів обов’язків. Детально про те, чому місто функціонує без виборів у режимі «з в.о.», висвітлено в аналітичному матеріалі (Запоріжжя без обраного мера з 2019 року: аналіз ситуації).

• Знищення демократичних інститутів: Інститути контролю та підзвітності замінені вертикаллю ручного впливу.

• Беззахисність громадян: Безвідповідальність посадовців призводить до того, що люди залишаються сам на сам із свавіллям на всіх рівнях.

Музична фальш: де подівся запорізький характер?

У будь-якому музичному творі найважливіше — це ритм, динаміка та гармонія. Але коли дивитися на сьогодення, виникає відчуття фальшивої ноти, яка ріже слух усьому суспільству.

Щодня, коли депутати Верховної Ради збираються до зали й вмикається система «Рада», лунає «Запорізький марш» Євгена Адамцевича. З музичної точки зору це геніальний твір: у ньому закладений чіткий, карбуючий, вольовий ритм, який має піднімати дух, закликати до рішучості та безкомпромісної боротьби за правду. Це мелодія гідності, свободи й незламного характеру.

Але виникає болючий дисонанс і парадокс:

• Музика є, а духу немає. Поки під звуки Запорізької слави депутати тиснуть кнопки у кулуарах, у самому Запоріжжі виборів немає з 2019 року. Твориться узурпація владних повноважень та ручне керування.

• Символізм проти реальності. Марш Адамцевича символізує волю й непокірність козацького краю. Проте на ділі ми бачимо повний правовий нігілізм, саботаж чиновників, знущання деяких лікарок над літніми людьми та мовчазне змирення.

Коли у вищих кабінетах вмикають марш свободи, а на місцях громадяни мусять терпіти глум над Конституцією — це звучить як найгірша какофонія. Суспільство й держава втрачають той самий запорізький характер: стрижень, який не дозволяє терпіти приниження від бюрократів у халатах і кріслах. Марш має лунати не для галочки перед засіданнями, а ставати принципом життя для кожного посадовця.

Висновок

За логікою державних діячів, громадяни мають самотужно доглядати за літніми батьками, пробивати стіну бюрократичного саботажу, терпіти знущання й при цьому десь щось заробляти, та  мовчки спостерігати за тим, що відбувається?

Оформлення догляду та відстрочка — це законне право, а не милостиня посадовців. Поки суспільство мовчить про факти правового нігілізму, система продовжуватиме ігнорувати Конституцію.

The Zaporizhzhia–All-Ukrainian Syndrome of Extortion and Bribery: When the "Zaporozhian March" Sounds Like a False Accompaniment

While top officials debate "democracy" and the "rule of law" in high offices, the reality in the regions reveals a completely different picture. Looking at Zaporizhzhia and Dnipro, it is clear how the state system has turned into a closed circle of arbitrariness, where citizens' legal rights shatter against bureaucratic sabotage.

Medical Sabotage: When the Law Works Only for Bribes Having a legal right to a deferment to care for two elderly parents, in late 2025 I received a directive from my military unit to officially register for caregiving. The procedure seemed transparent and clear, but in practice, everything hits a wall of human factors and systemic resistance.

All medical documents from specialized doctors were handed over to the family physician (Kateryna Bekenova). However, events unfolded under a very strange scenario:

• Neglect of Duties: During a home visit to an elderly person, the doctor did not even measure blood pressure or use a stethoscope. It gave the distinct impression that she arrived with pre-issued instructions — to completely ignore the patient's condition.

• Bureaucratic Pressure: Only after lengthy and emotional conversations were the documents forwarded with great difficulty.

• "Blindness" of Commissions: The relevant structures and the Ministry of Health simply "failed to notice" an elderly person with limited capabilities.

The logic behind this system becomes obvious when looking at high-profile corruption scandals across the country. Why grant disability status or caregiving rights by law to those entitled to it when it can be sold? While ordinary citizens knock on doors, the bedrooms of certain officials in Kharkiv and other cities are found piled high with millions of dollars from selling certificates (link to source on Kharkiv raids).

Usurpation and Manual Control in Zaporizhzhia The situation in the healthcare system is merely a symptom of a broader local governance crisis. Zaporizhzhia, a near-million-population city, has not held mayoral elections since 2019 and operates under "manual control."

This directly violates the core principles of the Constitution of Ukraine:

• No Elections Since 2019: The city has lived without an elected leader for years — power remains in the hands of acting officials. A detailed analysis of why the city functions under temporary management is available here (Zaporizhzhia without an elected mayor since 2019: situation analysis).

• Destruction of Democratic Institutions: Oversight and accountability institutions have been replaced by a top-down manual control hierarchy.

• Helplessness of Citizens: Official irresponsibility leaves people stranded alone against arbitrariness at all levels.

Musical Disharmony: Where Has the Zaporozhian Character Gone? In any musical piece, the most crucial elements are rhythm, dynamics, and harmony. But looking at current affairs, one feels a jarring false note that cuts through society.

Every day, as MPs assemble in the Verkhovna Rada chamber and the "Rada" system turns on, Yevhen Adamtsevych’s "Zaporozhian March" plays. Musically, it is a brilliant piece: built on a precise, driving, and resolute rhythm meant to elevate the spirit, calling for determination and an uncompromising fight for truth. It is a melody of dignity, freedom, and unbreakable spirit.

Yet, a painful dissonance and paradox emerges:

• The Music Plays, But the Spirit Is Gone. While MPs push buttons to the sounds of Zaporozhian glory in the corridors, Zaporizhzhia itself has seen no elections since 2019. Power is usurped, and manual control prevails.

• Symbolism vs. Reality. Adamtsevych's march symbolizes the free and defiant spirit of the Cossack land. In reality, we face complete legal nihilism, bureaucratic sabotage, mistreatment of the elderly by certain doctors, and silent resignation.

When high offices play a march of freedom while citizens on the ground endure mockery of the Constitution — it sounds like the worst kind of cacophony. Society and the state are losing that very Zaporozhian character: the backbone that refuses to tolerate humiliation from bureaucrats in coats and armchairs. The march should not play merely to check a box before sessions, but become a core principle of life for every official.

Conclusion According to state officials' logic, are citizens supposed to handle elderly care on their own, break through walls of bureaucratic sabotage, endure mockery, somehow earn a living, and silently watch it all happen?

Registering for caregiving and receiving a deferment is a legal right, not a favor from officials. As long as society remains silent about legal nihilism, the system will continue to ignore the Constitution.